WeBible

1 - Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

2 - і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

3 - якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

4 - Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

5 - І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

6 - Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

7 - Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

8 - і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

9 - Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

10 - колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

11 - Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

12 - Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

13 - Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

14 - чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

15 - Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

16 - як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

17 - Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

18 - Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

19 - Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

20 - Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

21 - Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

22 - „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

23 - Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

24 - Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

25 - Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.